Три роки тому я купила кущ деревовидної півонії сорту Snow Tower. Маленький, кілька листочків і зовсім не маленька ціна. Усі ці роки я носилась із ним, як із коштовністю: знайшла найкраще місце, підготувала ґрунт, переживала, чи достатньо сонця, чи не надто спекотно, чи не надто волого, чи не холодно..

І ось цієї весни вже досить великий кущ нарешті викинув три бутони. Я чекала цього моменту неймовірно сильно. Ходила до нього щодня, ніби на уклін: — Ну що, вже? — Ще ні? — А сьогодні?.. І одного ранку я прийшла — а вона заквітла. Я добре пам’ятала, який сорт замовляла: білий, густомахровий, сповнений пелюсток.

А побачила ніжно-рожеву, кремову короновидну квітку. І, чесно кажучи, першою емоцією було розчарування. Бо коли три роки чекаєш, уявляєш собі картинку, вимріюєш її до деталей — дуже важко прийняти, що реальність виявилась трохи іншою. Потім я почала читати про цей сорт і з'ясувала, що Snow Tower може сильно змінюватися залежно від погоди, умов вирощування та віку рослини. Цей сорт може бути більш махровим або більш короновидним. Більш рожевим або майже білим. І знаєте, що? Поки я стояла над квіткою і проживала своє маленьке садове розчарування, в голові крутилась одна думка: